Декоративно-прикладне мистецтво.

СТАРОДАВНІ УКРАЇНСЬКІ НОВОРІЧНІ ТРАДИЦІЇ...

    Новорічна ніч вже миготить-виблискує здаля вогниками гірлянд, сніжинок і зірок. Святковий передзвін дочувається вже десь поблизу. От-от настане свято. Такий улюблений нами Новий рік. Снігурка, мішок із подарунками, казкові олені, мандаринки та красуня-ялинка… Що ще для вас Новий рік?
   Виявляється, такі звичні новорічні символи з’явилися у нас відносно недавно. А до цього на українських землях традиційними були зовсім інші образи, персонажі, та звичаї. Та й Новий рік, зрештою, зустрічали зовсім не у грудневу ніч…

картина К. Трутовського
    Чому ластівка прилетіла на Щедрий вечір?У сиву давнину, коли наші предки жили в гармонії з довколишньою природою, ставились до неї з великою шанобливістю та вжали її частиною свого життя, всі святкування збігались із природними циклами. Свято зустрічі нового літа (року) називали Новоліттям. Народження чогось нового, початок року, наступний етап життя природно розпочинався із настанням нової пори, приходом весни. Перше березня (або 14 за новим календарем) було першим днем нового року.
    Настає Новий рік – і пробуджується природа, розквітають квіти, світ народжується заново. "Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення" – говорилось у жартівливому повір’ї.

фото сайту kplavra.kiev.ua
"Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…" – ця пісенька прийшла до нас ще з тих далеких часів. Ластівки прилітають навесні та співаючи, радіють приходу нового року.
   Отже, Новий рік українці святкували навесні. Так було до ХІІ століття…
   Згодом після хрещення Київської Русі у споконвічні традиції почали вплітатись біблійні мотиви. Новий рік припадав на святої Явдохи. "Явдоха хвостом махне – сніг повіє" – казалось у приказці. Тільки Явдоха має ключі від весняних вод – тих, без яких цьогоріч не буде врожаю.
Морозенко проти Діда МорозаВиявляється, Старий добрий Дід Мороз – не такий вже й старий. А ялинка – не така вже й новорічна.
    Міфологічного персонажа, пов’язаного із Новим роком, у давній українській традиції немає.
    Проте, ми всі чули про Мороза-Морозенка. Він, на відміну від Діда Мороза, був страшним, лютим духом, божеством холоду, віхоли, криги. Його люди остерігались, боячись за худобу і збіжжя. Сильну холоднечу вважали його диханням, бурульки – його сльозами, іній – замерзлими словами. Снігові хмари, за уявленнями слов’ян – це волосся божества холоду. Як і у будь-якого іншого язичницького бога, було у нього своє генеалогічне древо. Батьком був дуже шанований і наймудріший з богів Велес, а от матір’ю божества холоду слов’яни вважали богиню смерті – Мару.

"злий" Дід Мороз
    З етнографічних праць відома давня традиція, що побутувала у Заславському повіті. Господар, взявши куті, підходив до вікна, або виходив у подвір’я і говорив: "Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти!" Повторивши цей заклик тричі і почекавши трохи, продовжував: "Не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю!".

фото сайту zik.uaА от товстенький бородатий дідусь з червоним носом з’явився у нас вже на початку ХХ століття і прийшов сюди з російської літератури, притягнувши за собою ялинку - дерево, яке замінило українцям традиційного Дідуха – прадавнього символа Нового року. Цікаво, що вічнозелене (тепер новорічне для нас) дерево, раніше використовувалось у весільних обрядах та символізувало відродження, вічне життя – весільне гільце.

Дідух. Малюнок з книги Войтович В. М. Міфи та легенди давньої України
     Ніч, коли відкривається небо з початком ХVІІІ століття свято Нового року переносять на 14 січня. У переддень цього свята прийнято було пошановувати Маланку. Маланка-Вода спадає на Щедрий вечір разом з Василем-Місяцем сповістити господарів про майбутні урочистості, погостювати. В народі цей період так і називається – гостини Меланки.

Святкування Маланки на Буковині. Фото: Ірина Пустиннікова
Василів вечір був завжди "віщим". Саме тоді прийнято було ворожити на судженого, свою долю, на майбутнє. Цей вечір був чарівним та особливим – сусіди, які посварились, обов’язково йшли миритись. А хлопці, отримавши гарбуза від дівчини, йшли ще раз спробувати долю, сподіваючись у Василів вечір розчулити майбутню наречену.

Ворожіння у Василів вечір. Фото: PHL
Багато повір’їв було пов’язано з цією датою. Люди вірили, що у ніч з 13 на 14 січня "відкривається небо" і в Бога можна попросити що завгодно. Вода у криницях перетворювалась на вино, а на печі у хаті танцювали святі Василь з Меланкою.

святий Василь
   У кожному регіоні України було щось своє: обряди, повір’я, традиції. Та повсюди і для кожного день Нового року був особливим святом.
   Як козаки на Новий рік річки ділилиНапередодні Нового року козаки сходились до Запорізької Січі. Ті, хто жив у зимівниках поблизу річок, рибалив чи полював на довколишніх територіях, вставали дуже рано та починали одягатись. Це був важливий день у році, тож одягались пишно, по-святковому. Умившись та прибравшись, козаки спішили до церкви на Утреню.
Коли скінчилась Хвала Божа, козаки розходились з церкви по курінях, щоби пообідати. Тут вони молились "перед образами", поздоровляли один одного з святом, потім здіймали з себе коштовну верхню одіж і садовилися за стіл, званий сирним, лишаючи курінному отаманові місце в куті під образами*.
А з вулиці вже доносились звуки литаврів. То скликали козаків на раду.
Треба було розділити майно на наступний рік, який курінь за що відповідатиме.
Так ділилася вся земля Запорожців від устя ріки Самари до верхів’я ріки Конки, і від частини Дніпра, де пороги, до устя Буга.
— Панове молодці! У нас тепер Новий Рік; треба нам по старому нашому звичаю зробити між товаришами поділ річок, озер, полювання і риболовлі.
— Та треба, треба! Будемо ділити, як від давен-давна…*

картина М. И. Хмелько "Переяславская рада"
Не менш важливою справою було обрання у день Нового року козацької старшини. Гуртом вирішували, залишати старого головуючого, чи обирати нового. На таких новорічних радах призначали також суддів, осавулів та писарів.
Отаким було у козаків свято Нового року. День вибору нового майбутнього.
*Яворницький Д. Як святкували запорожці Новий рік/Д. Яворницький // Народна творчість та етнографія, 2003,N N1/2.-С.3-4

Автор Надія Понятишин
Джерело: vsviti.com.ua

ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ВІЗЕРУНКИ СТАРОДАВНІХ УКРАЇНСЬКИХ ВИШИВОК.

   Чи задумувались ви колись над тим, що означає червоний мак, вишитий на вашій сорочці, або чому на вишитому весільному рушнику часто зображають дубове листя? Насправді все це – дуже давні сильні символи, у зображення яких наші предки закладали певний зміст.

vsviti.com.ua

Перед вами – колекція знаків стародавньої української вишивки, яка була зібрана у 1993 році київським гуртком "Веретено". Люди, які щиро цікавилися народним мистецтвом, перезнімали узори з дуже старих вишитих речей та досліджували значення візерунків, звертаючись до знань з історії, філософії, фольклору та етнографії. У цій колекції – найголовніші та найпоширеніші символи української вишивки. Вони укладені так, аби була змога побачити передовсім однокореневість, спорідненість символіки цілої України, єдність світосприйняття, що втілилася у магічних узорах-оберегах.

Через цю просту та водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, гілочок – розкривається ставлення українця до таких філософських категорій як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання. Символіка Води, Сонця, Землі переважає у вишивках гуцулів і слобожан, волинян і буковинців, бойків і подолян. Бо для нашого народу споконвіків ці поняття були святими.

Калина

vsviti.com.ua

Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження -Україна – Відродження.

Дуб і калина

vsviti.com.ua

Це мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Отже, хлоппі й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Виноград

vsviti.com.ua

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Мак

vsviti.com.ua

З давніх-давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Лілея

vsviti.com.ua

Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії. В легендах вона – символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку любові та парування. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.

В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій. Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.

Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин, – порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.

Ружі

vsviti.com.ua

Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Цей мотив вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, ба навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Ружа – улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.

Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.

А на наступному візерунку троянди укладені в систему геометричного узору. Це не просто квіти – це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Ви, певне, помітили, що зорі з’єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон об’єднаного космосу.

Хміль

vsviti.com.ua

Узори, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. "Хміль" дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узір хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для хлопця означає бути готовим до одруження, оскільки для дівчини заміж іти – це "пучечки в’язати".

Берегиня

vsviti.com.ua

Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.

Берегине, хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя.

Ось ти, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Твоє віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки ти знаєш час того магічного помаху-засіву.

Птахи

vsviti.com.ua

Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишито рушник. Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але… все ще попереду. Бо "соловей щебече, собі пару кличе". А про зозулю співають: "До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять". Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Не забуваймо, що пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона - птах сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали пір’я павича.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калину, або сидять в основі дерева-символу нової сім’ї.

З великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з трисутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, у середині стовбура і віття з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.

Земля, Вода, Сонце і Вогонь

vsviti.com.ua

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя,а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії.

З глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи – Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки – це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоби буяло життя наше. Але і сама Земля – складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний космічний Вогонь.

Зірки

vsviti.com.ua

Зірки, розкидані по рукаві та зібрані в геометричний орнамент – це уявлення про структуру Всесвіту, котрий вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

Зоряне небо. Зоряна сорочка. Космічна сорочка Київщини. Ось він, Всесвіт і людина в ньому. Лад. Погляньте самі на бруньки-рученята Берегиньок, вишитих по низу рукава. Одягнеш цю сорочку і відчуєш: я – частинка цього дивосвіту. Для того, щоб сорочка насправді вивела вас на космічні поля нашої Батьківщини, треба на плічку вишити 6 зоряних рядів, а на рукаві – 12.

Ламана гілка

vsviti.com.ua

На сорочці з Сумщини вишитий орнамент, що в народі зветься "ламана гілка". А зображує вона не що інше, як створення із хаотичного космосу окремих зірок цілісної життєтворчої системи, нашої Галактики. Про це свідчать знаки плоду, передані у вишивці квадратиками, закладеними Всесвітом у пам’ять квітки-зірки.

Рости велика до черевика. Від черевика до чоловіка. От і виросла дівчина. Набрала сили й сонячна здатність життєтворення, закладена в ній Богом і батьками. Час братися до продовження роду.

Тому-то й сиплеться з тих квіточок-берегиньок насіннячко, готове прорости, тому й сидять поряд з ними на плічку пташечки з тим же насінням на хвостику. І голівок три в пташок недаремно. То ж бо мама, тато і дитятко. І все це тендітне земне життя тримає на собі могутній Світовий стовп, з невтомними павучками на ньому, що снують з хаосу космосу лад, і древні лілії, як знаки шлюбу, і, звичайно, знак роду. Та ще сережками вишитого космосу по три пари: чоловік-вогонь і жінка-вода. Ось і прочитана волинська сорочка, на якій укладено весь філософський, моральний і етичний космос української жінки.

За матеріалами книги "Знаки 155 стародавніх українських вишивок"

Джерело: vsviti.com.ua

МІСТА, АРХІТЕКТУРА, ЛЮДИ: УНІКАЛЬНА УКРАЇНА У РЕТРОФОТОГРАФІЯХ.

На цих старовинних світлинах, зроблених найчастіше невідомими фотографами, перед нами відкривається найцікавіша історія України. Вона – в обличчях українців: гуцулів, поліщуків, бойків… Як жили колись ці люди, у що вдягались, чим займались, про що мріяли?

Це лише фрагменти різних життів. Побут: будні та святкові дні, міста і села. Портрети та випадкові репортажні сцени. Вони можуть розказати багато цікавого про те, як жили колись українці, яких ми ніколи не бачили.

Використано фото з підбірки Олени Семенчук
Джерело: vsviti.com.ua